attractions

Маєток данського дипломата, поета і перекладача Тора Ланге в с.Нападівка, Вінницької області. Свого часу Ланге переклав велику кількість українських пісень на свою рідну мову, дві з яких навіть стали данськими народними піснями. Власне він був першим, хто знайомив Данію з українською культурою. А у вільний від цього час він експериментував з вирощуванням ананасів на щедрих вінницьких землях. Невідомо чи експерименти були вдалими, але зараз ананасів в Нападівці ми не знайшли. На жаль.
...

Це місце нас розчарувало. Після досить поганої дороги сюди ми знайшли лише залишки воріт та пару напівзруйнованих башт, від яких мало що зосталось. Колись тут стояв чудовий палац багатих французьских баронів. Частина приватної колекції старовинних монет, гравюр, картин і предметів античного мистецтва, яка належала цій родині, була продана Ермітажу. Старовинні рукописи і книги із зібрання Барона Станіслава де-Шодуара були передані в Національну бібліотеку ім.Вернадського в Києві.
...

Колись мальовничий будинок палацового типу належав родичам поета Максима Рильского. Можливо, що він бував тут свого часу. У 1918 р. був конфіскований більшовиками. Після Другої світової війни і до 1990 слугував сільською школою. Зараз рештки маєтку важко роздивитись через зарослі дерев і кущів. 
...

Це помістя колись належало тій самій Софії Потоцькій, для якої був створений знаменитий парк Софіївка в Умані, а пізніше передавалось у спадок по жіночій лінії її доньці, а потім – внучці. Зпочатку на місці теперішньої садиби стояв дерев’яна дзвінниця, яка була застрахована на значну сумму і швидко по тому згоріла «за невідомих обставин». Існує версія, за якою саме на страхову виплату і був побудований нинішній мисливський будинок. Який зараз, на жаль, в жалюгідному стані. На початку 2000х була розпочата реставрація, проте скоро фінансування припинилось. Про що нам розповів охоронець Дмитро, який вже тепер може рахуватись скоріше волонтером, оскільки вже більше року не отримує зарплатні, проте продовжує виконувати свої обов’язки. Він з ентузіазмом розповідає багату історію цього місця. А розповісти є про що – для свого часу це було дуже прогресивна і укнікальна будівля, побудоване данським архітектором. В палаці був навіть водопровід і електричне освітлення. В радянскький час тут була школа, а затим політбюро.
...

Один з найкрасивіших занедбаних палаців, які ми знайшли. Він був побудований в 1908 році в стилі класицизм. Лицьову сторону прикрашає портик з шістьма колонами, які підтримують фронтон, багато прикрашений ліпниною. На фронтоні зберігся герб. Також збереглися частина інтер'єрів, декорованих ліпниною. Палац оточений занедбаним парком. Після Другої світової війни використовувався як школа до 1995 року. Нещодавно він був виставлений на продаж за 250 000 доларів!
...

Садиба Остен-Сакен (Немішаєвський палац) недалеко від Києва в селі Мироцьке! Власне від палацу мало що залишилось крім славної історії - садибу побудували в середині 19 ст. для графа Карла Сакена. Пізніше вона належала іншим господарям, слугувала за госпіталь, бібліотеку і церкву.
...

Красивий палац в стилі неоренесансу з елементами готики відносно добре зберігся. Його почали будувати в 1899р. сім’я багатих цукрозаводчиків Терещенко, а закінчила їхня донька Наталя – по чоловіку Уварова. Палац розташований в старому красивому парку із сатвком, який належав ще попереднім господарям помістя. Наразі тут діє ПТУ.
...

Досить красивий палац, який можна було б зберегти, відреставрувавши зараз. Побудований в кінці 1700-х років, він пройшов через багатьох власників, кожен з яких додавав або прибирав щось на свій смак. В кінці XIX століття село Стара Прилука належала Сергію Федоровичу Мерінгу, синові київського лікаря Ф.Ф.Мерінга. Сергій Федорович володів цегляним і цукровим заводами, водяним млином. Сам маєток знаходилося в оренді у Казимира Вікентійовича Бліжовского, який вів орендне господарство. 1958 року в будівлі палацу розміщується школа-інтернат для дітей. 
...

Село Спичинці належало до «Погребищенських володіннь», після поділу яких, відійшло Собанським (Феліксу Людвиговичу та Софії-Домініці). Їх донька Тереза одружилась із Генриком Тишкевичем, власником сусідньої Андрушівки, і Спичинці перейшли молодятам. Палац Павла Собанського згорів перед 1880 роком. Останнім власником палацу був син Генрика Йосип, граф Тишкевич, замордований німцями в Спичинцях 1944 року. Зараз в приміщенні палацу знаходиться школа. 
...

Чернятинський замок був побудований в 20-х роках 19 століття дворянами Вітославськими. Ще до існування палацу тут був парк, який став ще більш красивим з новими власниками. У палацу оригінальна архітектурою. Він був побудований в неоготичному стилі з легкими візерунками, скульптурами і яскравим кольором фасаду. Біля входу до палацу сидять скульптури-леви, які раніше тримали в лапах фамільні герби - зараз ці герби зруйновані. Зараз на території палацу Вітославських знаходиться аграрний коледж, але сюди можна заходити і навіть при бажанні потрапити всередину. 
...

Садиба представників графського роду Потоцьких розташована над порогами річки Соб. Будівництво палацу було розпочато польськими магнатами Платер в кінці XVIII століття. У 1850-х роках новий власник Володимир Володимирович Потоцький побудував новий палац, який трохи пізніше був перебудований дочкою Потоцького Марією і її другим чоловіком князем Святополк-Четвертинським. На сьогоднішній день Дашевський палац являє собою велику будівлю в стилі пізнього класицизму, оточену парком. Сьогодні в садибі розміщена школа-інтернат для розумово-відсталих дітей.
...

Історія цього маєтку, досі залишається маловідомою. Відомо лише, що палацово-парковий комплекс садиби зведений на початку минулого століття генералом російської армії Заботіним і зараз є пам'яткою архітектури. На будівлі загадковий напис: центр реабілітації, хоча оевидно, що він давно не працює.
...

Це була дуже цікава знахідка! Ми більше години гуляла по занедбаному маєтку Лозинських, в якому багато чтого залишилось з часів його бутності школою: на підлозі валяються географічні карти, табелі успішноті давно постарівших дітей, газові маски радянських часів і тому подібне. Останні декілька кілометрів – мощена бруківкої дорога. Можна проїхати машиною, але будьте обережні. Садиба була побудована паном Лозинським в 1841р. в стилі модної тоді нео-готики. Затим вона багато разів переходила з рук в кури і закінчила свій вік у вигляді радянскької школи. Місцеві кажуть, що декілька років назад з’явився був покупець на маєток, проте сільска влада заломила занадто високу ціну і угода не відбулась. А ще подейкують, що якось приїздила літня пані та довго плакала, обнімаючі старі дерева на подвір’ї. 
...

Сам маєток не справив особливого враження. Також слід попередити, що дороги сюди в жахливому стані. Це асфальтована дорога, але з ямами, більше, ніж автомобіль! Побудований на початку 20 століття для сім'ї Курісов. Вони побудували кілька палаців в цьому районі, але цей все ще знаходиться в дуже хорошому стані зовні. Ми не змогли піти всередину, так як школа, яка зараз функціонує в палаці, була закрита на літо. 
...

Залишки сімейного маєтку самого знаменитого пацієнта Зигмунда Фройда- одесита Сергія Панкеєва, відомого світові як Людина-вовк,  (Треба зазначити, що бабуся і мама Фройда теж були одеситками, але пізніше переїхали до Відня). Книга Фройда «З історії одного дитячого неврозу», присвячена опису хвороби Сергія Панкеєва, його спогадами, фантазіям і сновидіням, стала настільною для психоаналітиків усього світу. Доля Сергія Панкеєва, простежена протягом більш як півстоліття, стала джерелом не тільки нових ідей для психоаналізу, але і літературних творів. Наприклад, «Степового вовка» Германа Гессе. У дитинстві знаменитому пацієнтові приснився страшний сон про сім гігантських білих вовків, що мовчки сидять на гілках великого горіхового дерева і посилають йому повідомлення очима. Він став панічно боятися зображення вовків, постійно викрикуючи, що вовк прийде і з'їсть його. Коли говорять про людину-вовка, перша асоціація - перевертень, людина, яка по ночах перетворюється на звіра. Але тут інакше. Сергія переслідувала боязнь вовків, і його фобія стала асоціюватися з ним самим. До кінця життя він вважав себе вовком ... Завдяки хвороби Панкеєва розвивалася психоаналітична теорія і відпрацьовувалася техніка психоаналітичного лікування. Сам Фройд оцінював його як «найцінніше серед всіх відкриттів, які прихильна фортуна дала мені зробити. Подібне осяяння випадає на долю людини не більше одного разу ». Він настільки був вдячний Панкеєва, що, всупереч своєму звичаю, не тільки не брав з пацієнта плату, але сам давав йому гроші. Пізніше Панкеєв став страховим адвокатом. Він залишив цікаві мемуари про Фройда, пережив важкі кризи і хвороби, самогубство дружини, жахи фашистської та радянської окупації, тяжкі післявоєнні часи. Помер він у Відні в 1979 році у віці 84 років. 
...

Гарний палац, але зараз ви не зможете подивитися його внутрішнє оздоблення, оскільки в даний час тут знаходиться психоневрологічний інтернат. І навіть для огляду зовнішньої будови потрібно запитати дозволу у директора. Хоча ворота відкриті і на територію ми потрапили вільно. Палац побудований на початку 1800-х років князем Четвертинського. Потім в 1830 році його купив якийсь банкір. Маєток належав його родині до подій 1917 року, коли він вперше перетворився в будинок для людей похилого віку, а потім в психіатричну клініку, якою і донині є. Легенда свідчить, що Олександр Пушкін зупинився біля цього палацу в 1821 році, і в саду є дуб, посаджений в пам'ять про його відвідування. 
...

Від палацу не залишилося нічого. На його місці збудовано лікарню. Але на території покинутого старовинного парку ви знайдете красиву каплицю-усипальницю Потоцьких, побудовану за проектом архітектора Городецького. Сам парк був закладений ще в 1600-х роках і переходив з рук в руки до того як в як його купила родина Потоцьких в 1840 році. Палац був розташований на надзвичайно красивій ділянці річки Південний Буг. Якщо ви зупинитеся тут, щоб побачити церкву, варто спуститися з пагорба, щоб побачити вкриту мальовничими валунами річку. Меморіальна табличка сповіщає про те, що в цьому місці під час фашистської окупації в 1941-1944рр. Знаходився табір смерті «Мертва петля» для єврейського населення, де загинули тисячі невинних людей. 
...

Це місце вражає! Було трохи важко його знайти, оскільки воно на території школи-інтернату. Якщо ви пройдете через ворота школи і пройдете близько 50 метрів, ви побачите руїни палацу в лісі. Він в дуже сумному стані, але все ж руїни виглядають мальовничо і залишився масштаб від колишньої величі. Палац будували понад 100 років. Центральна частина була побудована в 1800 році найбагатшим купцем і меценатом Михайлом Собансковим і в 1890 році будівля набула свого остаточного вигляду завдяки його синові Феліксу.Після революції в палаці була розміщена Бессарабська комуна, до 1944 року палац государствав колгоспу ім. Котовського, а після війни в ньому розміщувалися райвиконком, райком КПУ і інші районні організації. У 1959 році палац і парк були передані ОБОДІВСЬКЕ школи-інтернату. Школа все ще працює, а палац був остаточно покинутий на початку 1990-х років, і зараз остаточно руйнується, наполовину заріс лісом. Руїни в аварійному стані, будьте обережні! 
...

Палац був побудований сім'єю Чацких. Колись красива будівля з колонами знаходиться на пагорбі біля озера. Будувався палац в період з 1770 по 1780 г. Він зібрав в собі кращі риси архітектури класицизму. Зараз виглядає занедбаним ззовні, але кілька кімнат палацу все ще використовуються донині в якості невеликої бібліотеки для міста.
...

Побудований в 19 столітті цей палац графа Станіслава Бадені в свій час був багатим і розкішним місцем. Під час Першої світової війни його пограбували і частково розгромили, але Сім'я Бадені в міжвоєнний період встигла відновити палац майже в його первісному стані. Але скоро прийшли Совєти в 1939р, а потім і Друга світова. Графська родина втекла і палац разом з чудовим парком (свого часу над ним працювало 30 садівників) прийшов в запустіння. Він використовувався для різних цілей. Зараз перебуває на території школи-інтернату. Але сам будинок, що вимагає реконструкції, просто замкнено і він продовжує розвалюватися. 
...

Садиба румунського багатія Манеску - досить гарний і в доброму стані палац в неоготичному стилі. Кажуть румун виграв його в карти у якогось польського пана. Ніхто не знає, коли точно палац був побудований. У документах є згадка про середині 19в, але точна дата невідома. Червона армія свого часу використовувала прекрасні зали з камінами в якості стайні, а зараз палац служить психіатричним диспансером і відвідувачів тут не вітають. Зайти за ворота нам не дозволили. Тому не дивлячись на те, що палац досить цікавий, ми б не рекомендували їхати сюди спеціально заради нього. Хоча в цьому ж селі є ще будинок-музей відомого українського актора Івана Миколайчука. 
...

Цікава будівля.Побудований в 1300 році, але ніхто не знає, як він виглядав спочатку, оскільки було зроблено кілька реставрацій, і остання версія - в стилі бароко. Будівля спочатку була одноповерховою, а потім в 1600-х роках був доданий другий поверх. За палацом є парк. Не те, щоб неймовірно цікаво, але якщо ви проїжджаєте поруч, варто зупинитися. 
...

Великий палац, який покинуто, як і багато інших. Він розташований у красивому парку. Складно його рекомендувати до відвідування, але тим не менш тут все ще цікаво. У будівлю увійти не можна, вона заблокована. Побудована в 1700-х роках, садиба спочатку належала графу Ф.Красицькому. Під час польської влади тут була резиденція управителя справами місцевих спиртзаводів. Після війни це був дитячий будинок, опісля - контора колгоспу, а після цього будівля була покинута. 
...

Якщо ви їдете головною дорогою на північ від Луцька, ви можете побачити контур великої будівлі в парку. Це буде Садиба Вільгів. Зараз це просто руїни повні сміття, але в час розквіту це був чудовий палац чернігівського воєводи Л. Вільга. Садиба незвичайної форми, побудована на поч. 20 ст. на місці згорілого садибного будинку, спочатку зведеного в 1711 р. Залишився тільки головний вхід з колонами і невелика частина оригінальної будівлі. Він розвалюється і сповнений сміття від бездомних, що живуть там. 
...

Дороги сюди були сумішшю хороших і жахливих. Сам палац був покинутий, але цікавий. Ви все ще зможете побачити фасад, під'їзну алею, і уявити собі, як це виглядало в часи розквіту. Побудований в середині 1800-х років спочатку сім'єю Потоцьких попередній палац був знесений, щоб звільнити місце для цієї краси. Лянцкоронські були впливовою родиною в Литовському князівстві. Вони розширювали свої володіння і побудували цю садибу. Існує проект зі збору грошей для реконструкції цього палацу, але до сих пір не почалося ніяких робіт. Монті дійсно сподобалося це місце і він хотів би повернутися ще. 
...

Ми натрапили на нього випадково по дорозі. Із задоволенням погуляли по красивому парку і помилувалися палацом. Побудований на початку 1800-х років, цей 60-кімнатний палац витриманий в стилі ампір з його величезним куполом в центрі. Навколишній його парк був спроектований австрійцем. У ньому є церква, альтанки, гребля і 2 мости. У 1920-х роках в палаці знаходилася технікум лісового господарства, тепер в ньому розташовується технічна школа. 
...

Вражаючий палац з прекрасним парком в Чернігівській області, не надто далеко від Києва. Побудований в 1770-х роках для Петра Румянцев-Задунайського, намісника Катерини II, який купив маєток у придворного співака Каченовського. Після його смерті власниками Качанівки стала сім'я Тарновських. Вони зібрали тут велику колекцію предметів мистецтва і організували щось на зразок культурного центру. Сюди запрошували погостювати К. Брюллова, Т. Шевченко, М. Гоголя, М. Глінку (альтанка Глінки була музичним салоном) і ін. Останнім власником садиби був цукрозаводчик П. Харитоненко. В радянські часи в садибі діяв санаторій. З 1982 року Качанівський палац і парк є музеєм і Національним культурним заповідником в Україні. 
...

Побудований в 1787 році спеціально до приїзду Катерини II, по дорозі її поїздки до Криму. Граф Румянцев-Задунайський був любителем дуже незвичайної архітектури, тому його маєток не схожий ні на що інше, що ми бачили в Україні! Палац був побудований в романському стилі неокласицизму, який був популярний в той час, але ви також можете побачити деякий вплив готичного, класичного і східного стилю в будівлі. В радянські часи це був табір для піонерів, і сьогодні це база відпочинку для дітей. 
...

Палац графа Бадені був побудований в 1810 році. Це була літня резиденція сім'ї до 1939 року в стилі класицизму. Ми не змогли зайти всередину, так як він був замкнений, але інтер'єр, як кажуть, славиться прикрасами, різьбленням на стінах і вражаючими сходами. З 1961 по 2005 рік тут знаходилася військова частина. Зараз він пустує і очікує реалізації проекту по перетворенню його в музей. 
...

Входить в Золоту підкову Львівщини. Вперше згадується в письмових джерелах в 1327 році. Знаменитий тим, тут народився король Речі Посполитої - Ян III Собеський і тут, як кажуть, провів більшу частину свого дитинства Богдан Хмельницький. Зараз Олеський замок є великим музеєм, котрим ви можете прогулятися і помилуватися не тільки замком, а й парком. У них навіть є діючий підвісний міст на вході! Цікаво, що в 1646 році Олеський замок був захоплений військами Богдана Хмельницького, а його союзники кримські татари зруйнували замок разом з містом. А в 1682 Ян Собеський викупив замок і з 1684 року в ньому проводилася реставрація та ремонт, облаштовувався навколишній парк.Дві світові війни погано позначилися на будівлі, і його потрібно було відновити ще в 1952 році. Тепер в ньому знаходиться музей з мистецтвом XVI і XVII століть. 
...

Палац дійсно дуже гарний та ще й свіжовідремонтований! Перший замок був побудований на цьому місці в 1395 році князем Дмитром Корибутом. Він був спалений під час набігу татар, і пізніше тут була побудована резиденція княжого роду Вишневецьких в 1716 році. Палац за красу називали свого часу «Польським Версалем»! В його стінах в різний час був театр, бібліотека, художня галерея і архів. Під час Другої світової війни німці використовували його в якості штаб-квартири гестапо, поки вогонь в 1944 році не зруйнував будівлю практично повністю. Після війни він був знову відремонтований і частково використовувався як музей, а частково - як місцевий клуб. Тепер тут цікавий музей в приголомшливій будівлі, яку нещодавно було відреставровано. Ремонт поки не завершений на 100%, але палац вже вражає! 
...

Продираючись крізь густі зарості, які колись були доглянутим парком з рідкісними видами дерев, не відразу помічаєш маєток, прихований в буйної рослинності маєток, що належав колись князям Четвертинським в Хмельницькій області.Коли на початку 20ст князь Четвертинський приїхав в ці краї погостювати у друзів і вирішив, що хоче оселитися серед місцевої гарної природи, навряд чи він припускав яка доля тут чекає його і садибу. Починалося все досить добре: він вибрав собі до вподоби землі, привіз сюди німецьких архітекторів і свою молоду дружину. Архітектори спроектували і побудували палац в модному тоді стилі європейського модерну, і крім цього хтось із них закрутив роман з дружиною князя, яка була молодша за нього на 20 років. Скільки це тривало ніхто не знає, але тільки один раз, як в поганій трагікомедії, князь повернувся з полювання і був неприємно здивований. Настільки неприємно, що з горя випив оцтової кислоти. Кажуть, невтішна вдова на похороні роздавала селянам золоті монети. Час минав, прийшла радянська влада, відібрала у спадкоємців невдахи-князя палац, і він став місцем ще більш сумних подій. Під час страшних хлібозаготівель 30х в палаці поселили сімейну пару, яка керувала цим процесом. Яків і Олена Брега, як свідчить чорний гранітний монумент поруч з палацом «2 листопада 1931р. були по-звірячому вбиті куркулями», себто людьми, які чинили опір як могли і намагалися зберегти останні крихти хліба, щоб не дати померти своїм дітям взимку від голоду. Дивно, що цей «пам'ятник» все ще стоїть там, мабуть про нього забули. Як забули і ще одну страшну історію цього палацу: в кінці Другої світової в палаці стояли партизани, які дізналися про сільських хлопців, що збиралися бігти до лісу в УПА. Їм це не вдалося, вони назавжди залишилися в підвалі нещасливого палацу Четвертинських... 
...

Це вражаючий палацово-парковий комплекс прямо посеред міста. Зараз все покинуто, але руїни дуже цікаві. Поруч з ними також старовинний костел, який теж варто подивитися. Палац побудований в кінці 1700-х років для роду Сангушків. Це волинський князівський рід з числа Гедиміновичів, котрий до середини XVIII століття зібрав в своїх руках величезні земельні володіння. Перед цим, в XVI столітті Сангушками було засноване на власних володіннях місто Ковель. У XIX-XX століттях головними центрами володінь Сангушко служили Славута і Ізяслав на Волині. З кінця XIX століття палац знаходився в російських руках (в той час він пережив істотні перебудови змінили його зовнішній вигляд). До 1970-х використовувався радянськими військами. Нині палац покинутий і перебуває в стані розрухи. 
...